Вивчена безпорадність: коли перестаєш намагатися

Коротко: Вивчена безпорадність — стан, коли людина після повторного досвіду втрати контролю перестає намагатися змінити своє становище, навіть коли це вже стало можливим. Поняття походить від експериментів Мартіна Селігмана і Стівена Маєра в 1960-х роках.

Докладніше: Пізніше Маєр і Селігман самі переосмислили свої висновки: за тривалого стресу пасивність радше є базовою реакцією, а вивчається передусім протилежне — досвід того, що на події можна впливати. Поняття досі допомагає розуміти мотивацію і пригніченість.

Подробиці

• Початкові експерименти: Тварини, які не могли уникнути неприємних подразників, згодом не намагалися врятуватися навіть тоді, коли це було можливо; із сьогоднішнього погляду такі досліди етично суперечливі.
• У людей: Люди теж швидше здаються після низки непідконтрольних невдач, наприклад після багатьох поганих оцінок, попри навчання.
• Стиль пояснення: Той, хто сприймає невдачі як постійні, всеосяжні й цілком власну провину («У мене ніколи не вийде»), вразливіший за того, хто бачить їх тимчасовими й ситуативними.
• Типові думки: «Однаково марно», «Що б я не робив, нічого не змінюється».
• Зв’язок із депресією: Модель використовували для пояснення депресивних станів; проте депресія має багато причин, і її не можна звести до одного цього механізму.
• Повернути контроль: Невеликі, легко досяжні цілі дають досвід успіху й показують, що власні дії щось змінюють (motivation-und-ziele-erreichen).
• Перевіряти думки: Корисно спитати себе, чи справді невдача стосується всіх сфер життя і назавжди (resilienz-psychische-widerstandskraft).
• Звернутися по допомогу: Якщо брак сил триває тижнями, варто звернутися до сімейного лікаря або психотерапевта; у Німеччині телефон довіри TelefonSeelsorge цілодобово доступний за номерами 0800 111 0 111 і 0800 111 0 222.