Проблема індукції за Юмом

Коротко: Проблема індукції запитує, на якій підставі ми робимо висновки з минулих спостережень про майбутні або ще не спостережувані випадки. Те, що сонце досі сходило щоранку, логічно не доводить, що воно зійде й завтра.

Докладніше: Шотландський філософ Девід Юм особливо гостро сформулював цю проблему у XVIII столітті. Вона стосується як повсякденного життя, так і науки, адже обидві постійно спираються на узагальнення з досвіду.

Подробиці

• Індукція і дедукція: У дедуктивному висновку заключення з необхідністю випливає із засновків, а в індуктивному висновку від окремих випадків переходять до загального правила, яке може виявитися й хибним.
• Заперечення Юма: Індукція передбачає, що природа залишається одноманітною, тобто майбутнє схоже на минуле; проте це припущення не можна ні довести логічно, ні обґрунтувати досвідом, не потрапивши в порочне коло.
• Порочне коло: Той, хто каже, що індукція досі завжди спрацьовувала, знову обґрунтовує індукцію індуктивним висновком.
• Звичка замість розуму: Юм вважав, що ми очікуємо повторення досвіду через звичку, а не тому, що розум нам це доводить.
• Приклад з індиком: Відомий образ описує тварину, яку годують щодня і яка робить висновок, що так буде завжди, доки одного дня її не заріжуть; Бертран Рассел використав схожий приклад із куркою.
• Відповідь Поппера: Карл Поппер запропонував не засновувати науку на індукції, а сміливо висувати теорії та перевіряти їх спробами спростувати.
• Імовірність: Інші підходи намагаються оцінювати індуктивні висновки як більш або менш імовірні, замість того щоб вимагати абсолютної певності.
• Практичне значення: Ніхто не відмовляється від індукції в повсякденному житті, але ця проблема нагадує, що знання з досвіду завжди залишається попереднім (logik-grundlagen-schluesse, rationalismus-und-empirismus, erkenntnistheorie-wissen-und-glauben).