Фальсифікація за Карлом Поппером

Коротко: За Карлом Поппером, наукову теорію вирізняє те, що вона може зазнати невдачі під час перевірки досвідом. Її слід формулювати так, щоб можна було сказати, яке спостереження її спростувало б.

Докладніше: Поппер розвинув цю думку в книжці «Логіка наукового дослідження», що вперше вийшла німецькою мовою в 1930-х роках. Його позицію називають критичним раціоналізмом, і вона сильно вплинула на філософію науки XX століття.

Подробиці

• Приклад із лебедями: Скільки б білих лебедів ми не бачили, це не доводить, що всі лебеді білі, але один-єдиний чорний лебідь спростовує це твердження.
• Асиметрія: Загальні закони ніколи не можна остаточно підтвердити спостереженнями, але можна спростувати; на цьому побудовано метод Поппера.
• Критерій демаркації: Фальсифіковність слугує Попперу ознакою, що дає змогу відрізнити науку від ненауки, наприклад метафізики чи псевдонауки.
• Сміливі гіпотези: Добрі теорії ризикують і забороняють багато можливих спостережень; що більше вони ризикують, то більше говорять про світ.
• Підкріплення замість доведення: Якщо теорія витримує серйозні спроби спростування, вона вважається підкріпленою, але в принципі залишається попередньою.
• Критика імунізації: Поппер застерігав від теорій, які можна витлумачити так, що їм відповідає будь-яке мислиме спостереження, і наводив як приклад, зокрема, деякі форми психоаналізу та марксизму.
• Заперечення: Критики, як-от Томас Кун, наголошували, що науковці зазвичай не відмовляються від перевіреної теорії через одне суперечливе спостереження.
• Проблема допоміжних припущень: Експеримент ніколи не перевіряє теорію саму по собі, а завжди разом із припущеннями про прилади та умови, тож може бути незрозуміло, що саме спростовано.
• Значення в повсякденні: Питання «Що має статися, щоб я змінив свою думку?» — корисна перевірка проти некритичного мислення (induktionsproblem-hume, erkenntnistheorie-wissen-und-glauben, ockhams-rasiermesser-prinzip).