Фундаментальна помилка атрибуції: особистість чи ситуація?

Коротко: Фундаментальна помилка атрибуції — схильність пояснювати поведінку інших передусім їхнім характером і недооцінювати обставини. Термін запровадив психолог Лі Росс 1977 року.

Докладніше: Коли хтось лізе без черги, ми швидко думаємо «Яка нечемна людина», а не про можливу надзвичайну ситуацію. Свою ж поведінку ми радше пояснюємо ситуацією. Сила ефекту відрізняється залежно від культури та ситуації.

Подробиці

• Атрибуція: Так у психології називають приписування причин, наприклад «Він лінивий» (особистість) або «У нього не було часу» (ситуація).
• Класичне дослідження: У Едварда Джонса і Віктора Гарріса (1967) учасники вважали, що автори есе переконані в написаному, хоча знали, що позицію було задано заздалегідь.
• Різниця «дійова особа — спостерігач»: Свої помилки ми радше пояснюємо обставинами, чужі — особистістю.
• Самовигідне упередження: Багато хто приписує успіхи собі, а невдачі — зовнішнім обставинам (kognitive-verzerrungen).
• Культурні відмінності: Дослідження вказують, що люди в культурах, орієнтованих на спільноту, сильніше враховують ситуацію.
• Наслідки в житті: Поспішні судження про колег, однокласників чи незнайомців можуть загострювати конфлікти (konflikte-am-arbeitsplatz-loesen).
• Протиотрута: Свідомо питати себе: «Які обставини могли б пояснити цю поведінку?» — і перепитувати замість приписувати.
• Не виправдовувати все: Враховувати ситуацію не означає знімати відповідальність, а означає отримати повнішу картину (kommunikation-vier-ohren-modell).