Розуміння синдрому самозванця

Коротко: Синдром самозванця описує відчуття, що не заслуговуєш власних успіхів і скоро будеш розкритий як «обманщик», попри об’єктивні доказі компетентності. Він стосується людей багатьох професій і життєвих ситуацій.

Докладніше: Термін увели 1978 року психологині Полін Кленс і Сюзанна Аймс.

Подробиці

• Типові думки: «Мені просто повелося» чи «Скоро зрозуміють, що я нічого не знаю».
• Поширеність: Особливо часто за нових викликів, зміни роботи чи в малорозмаїтому середовищі.
• Невнутрішнення успіху: Постраждалі приписують успіхи зовнішнім обставинам, помилки — собі.
• Протидія: Свідомо документувати успіхи й пов’язувати їх із власними заслугами.
• Розмова про це: Багато успішних людей повідомляють про схожі почуття, відкритий обмін полегшує.
• Зв’язок із перфекціонізмом: Часто тісно пов’язаний із перфекціоністськими паттернами мислення (perfektionismus-und-sein-umgang).
• Професійна допомога: За сильного навантаження може допомогти коучинг чи терапія.