Пункт про дрібний ремонт у договорі оренди

Коротко: У принципі, утримувати квартиру в порядку й оплачувати ремонт має орендодавець. За допомогою пункту про дрібний ремонт (Kleinreparaturklausel) договір може перекласти витрати на невеликий ремонт на орендаря, але лише у вузьких межах.

Докладніше: Для чинності такого пункту суди вимагають, серед іншого, верхню межу за один ремонт і верхню межу за рік. Якщо пункт недійсний, витрати, як зазвичай, несе орендодавець. Чи встоїть конкретне формулювання, вирішується в кожному випадку окремо.

Подробиці

• Які предмети: Охоплюватися можуть лише предмети, якими орендар користується часто й безпосередньо, наприклад крани, вимикачі, розетки, дверні та віконні ручки чи паски ролет.
• Не охоплюються: Труби та проводка в стінах, система опалення загалом або деталі, з якими орендар майже не стикається, сюди не належать.
• Сума за ремонт: У пункті має бути вказана максимальна сума за окремий ремонт. Суди зазвичай визнають досить невеликі суми, часто близько 100 євро.
• Річна межа: Крім того, потрібна верхня межа для всіх дрібних ремонтів за рік, часто у вигляді невеликої частки річної орендної плати.
• Дорожчий ремонт: Якщо ремонт коштує більше за максимальну суму, то, за переважною думкою, орендар не платить нічого, а не лише частину до межі.
• Лише витрати: Орендар, як правило, несе лише витрати. Він не зобов’язаний сам виконувати ремонт чи сам наймати майстра.
• Власна вина: Якщо орендар сам спричинив пошкодження, він відповідає за нього незалежно від пункту.
• Розмежування: Дрібний ремонт — це не те саме, що косметичний ремонт, наприклад фарбування стін.
• Перевірка: Отримавши рахунок, порівняйте його з точним текстом договору й у разі сумнівів зверніться до спілки орендарів (schoenheitsreparaturen, mietrecht-grundlagen-fuer-mieter).