Епігенетика: основи

Коротко: Епігенетика описує, як вплив середовища може змінювати активність генів без зміни самої послідовності ДНК. За певних умов такі зміни можуть навіть передаватися потомству.

Детальніше: Найпоширеніші епігенетичні механізми — це метилювання ДНК і зміни гістонових білків, що пакують ДНК.

Детальніше

• Метилювання ДНК: Невеликі хімічні позначки (метильні групи) на ДНК можуть включати чи вимикати гени без зміни генетичного коду.
• Модифікація гістонів: Білки, навколо яких обмотується ДНК, можуть пакуватися щільніше чи вільніше через хімічні приєднання, що впливає на доступність генів.
• Диференціація клітин: Епігенетичні позначки забезпечують те, що клітина шкіри та нервова клітина, незважаючи на ідентичну ДНК, функціонують зовсім по-різному.
• Вплив середовища: Харчування, стрес, куріння чи забруднювачі можуть змінювати епігенетичні паттерни і таким чином впливати на активність генів.
• Трансгенераційне наслідування: У деяких дослідженнях на тваринах епігенетичні зміни передавалися через кілька поколінь; у людини це досі предмет дослідження.
• Дослідження раку: Неправильні епігенетичні позначки вважаються можливим фактором розвитку деяких видів раку.
• Відмінність від генетики: Якщо генетика стосується самої послідовності ДНК, епігенетика описує, як ця послідовність «читається» (dna-und-gene, stammzellen-und-gentechnik-grundlagen).