Перелітні птахи та їхня навігація

Коротко: Перелітні птахи щороку подолують часто тисячі кілометрів між місцями гніздування та зимівлі. Для навігації вони одночасно використовують кілька відчуттів, зокрема магнітне поле Землі.

Детальніше: Деякі види, наприклад полярна крячка, щороку літають з Арктики до Антарктики й назад.

Детальніше

• Магнітне відчуття: Особливі клітини чи білки дозволяють птахам сприймати магнітне поле Землі та орієнтуватися за ним.
• Навігація за зірками: Види, що мігрують уночі, частково орієнтуються за зоряним небом, особливо за Полярною зіркою.
• Сонячний компас: Птахи, що мігрують вдень, використовують положення сонця як додаткову точку відліку.
• Вивчені орієнтири: Берегові лінії, річки й гірські хребти служать візуальними орієнтирами, які молоді птахи частково переймають від сородичів.
• Енергетичні запаси: Перед відльотом багато видів накопичують жирові запаси, що слугують паливом для тривалих безпосадкових перельотів.
• Небезпеки під час міграції: Світлове забруднення, вітрові турбіни та втрата місцезнаходжень на місцях відпочинку дедалі більше загрожують багатьом видам перелітних птахів.
• Зміна клімату: Зміна температур зсуває терміни міграції, що може призвести до невідповідності між прибуттям і доступністю їжі (wale-und-delfine-grundlagen, lichtverschmutzung-und-ihre-folgen).