Віршові форми та розміри

Коротко: Вірші зазвичай поділяються на рядки й строфи і часто дотримуються певного ритму та схеми римування. Саме таке оформлення відрізняє поезію від звичайної прози.

Докладніше: У німецькій мові ритм виникає передусім із чергування наголошених і ненаголошених складів. Поряд із цим існують сталі віршові форми з власними правилами, а також вільний вірш без постійного розміру й рими.

Подробиці

• Вірш і строфа: Вірш — це один рядок поезії, а кілька віршів разом утворюють строфу.
• Схеми римування: У суміжній римі римуються два сусідні рядки (aabb), у перехресній — кожен другий (abab), а в кільцевій одна римована пара обрамлює іншу (abba).
• Ямб і хорей: Ямб будується за схемою ненаголошений–наголошений, хорей — за схемою наголошений–ненаголошений; обидва розміри дуже поширені в німецькій мові.
• Дактиль і анапест: Ці трискладові стопи складаються відповідно з наголошеного–ненаголошеного–ненаголошеного та ненаголошеного–ненаголошеного–наголошеного складів і часто звучать енергійно.
• Сонет: Класична форма має 14 рядків, зазвичай поділених на два чотиривірші (катрени) і два тривірші (терцети), і була дуже популярна, зокрема, в добу Відродження та бароко.
• Балада: Балада розповідає у віршах зазвичай захопливу або драматичну історію і так поєднує лірику, оповідь і драму.
• Хайку: Ця японська коротка форма традиційно складається з трьох частин по п’ять, сім і п’ять звукових одиниць і часто передає враження від природи.
• Вільний вірш: Від кінця XIX і особливо у XX столітті багато поетів відмовляються від рими та постійного розміру й вільно вибудовують ритм.
• Аналіз віршів: Той, хто розглядає форму, звучання та образи вірша разом, бачить, як оформлення і зміст діють спільно (stilmittel-und-rhetorische-figuren, phonetik-und-lautschrift).