Феноменологія: основи

Коротко: Феноменологія досліджує, як зміст свідомості постає перед людиною, перш ніж до нього додаються теоретичні пояснення чи наукові припущення. Цей філософський напрямок значною мірою заснований Едмундом Гуссерлем на початку ХХ століття.

Детальніше: Центральна мета — описати феномени так, як вони безпосередньо постають у переживанні, без накладання упереджених теорій.

Детальніше

• Епохе (взяття в дужки): Гуссерль вимагав тимчасово «взяти в дужки» упереджені припущення про існування зовнішнього світу, щоб дослідити чисте переживання.
• Інтенціональність: Кожна свідомість завжди спрямована на щось; сприйняття, мислення й почуття завжди стосуються об’єкта.
• Життєвий світ: Термін описує повсякденний, донауковий досвід світу, який завжди передує теоретичному розгляду.
• Подальший розвиток у Гайдеггера: Мартін Гайдеггер розширив феноменологію питаннями про буття та людське існування у світі.
• Вплив на психологію: Феноменологічні методи досі формують підходи в якісних дослідженнях, що серйозно ставляться до суб’єктивного досвіду.
• Відмінність від інтроспекції: На відміну від простого самоспостереження, феноменологія намагається систематично описати структури, що стоять за переживанням.
• Практична значущість: Феноменологічні підходи сьогодні зустрічаються також у медицині, дизайні та філософії техніки, де центральне місце займає прожитий досвід (existenzialismus-grundlagen, erkenntnistheorie-wissen-und-glauben).