Кейнсіанство і монетаризм

Коротко: Кейнсіанство та монетаризм — дві впливові школи економічної думки, які по-різному відповідають на питання, як державі реагувати на коливання кон’юнктури. Спрощено кажучи, кейнсіанство робить ставку на активні державні витрати, а монетаризм — на стабільну грошово-кредитну політику.

Докладніше: Кейнсіанство походить від Джона Мейнарда Кейнса, який писав у 1930-ті роки на тлі Великої депресії. Монетаризм сформувався передусім завдяки Мілтону Фрідману й набув впливу в 1970-ті роки.

Подробиці

• Сукупний попит: На думку кейнсіанців, попит може довго залишатися надто слабким, через що виникає безробіття, а ринок не відновлюється швидко сам по собі.
• Антициклічна бюджетна політика: Кейнсіанці радять у періоди спаду збільшувати державні витрати або знижувати податки, а в періоди піднесення діяти навпаки.
• Мультиплікатор: Згідно з цією теорією, додаткові державні витрати можуть збільшити обсяг виробництва більше, ніж на початкову суму, бо доходи знову витрачаються.
• Грошова маса в центрі: Монетаристи наголошують, що в довгостроковій перспективі інфляція залежить передусім від динаміки грошової маси.
• Політика за правилами: Замість короткострокових втручань монетаристи виступають за стабільне й передбачуване зростання грошової маси.
• Скептицизм щодо втручання: Монетаристи застерігають, що державне регулювання часто діє із запізненням і тому може навіть посилювати коливання.
• Історичний контекст: Стагфляція 1970-х років, тобто висока інфляція за слабкого зростання, підірвала довіру до панівної тоді кейнсіанської політики.
• Сучасний синтез: Сучасні підходи поєднують елементи обох шкіл; багато економістів вважають і грошово-кредитну, і бюджетну політику важливими інструментами, але сперечаються щодо їхнього співвідношення (geldpolitik-instrumente-der-zentralbank, konjunkturzyklus-grundlagen, stagflation-grundlagen).