Паритет купівельної спроможності: основи

Коротко: Паритет купівельної спроможності описує ідею, що певна сума грошей після перерахунку в іншу валюту має давати змогу купити всюди однакову кількість товарів. Його використовують, щоб коректніше порівнювати доходи й обсяг виробництва різних країн.

Докладніше: Насправді ринкові валютні курси часто помітно відхиляються від паритету купівельної спроможності, бо багатьма товарами не торгують на міжнародному ринку, а ціни на місцях дуже різняться. Тому міжнародні організації розраховують власні паритети купівельної спроможності.

Подробиці

• Закон єдиної ціни: В основі лежить припущення, що однаковий товар, яким можна торгувати, за відсутності торговельних бар’єрів і транспортних витрат мав би всюди коштувати однаково.
• Абсолютна й відносна форма: Абсолютна форма напряму порівнює рівні цін, відносна стверджує, що в довгостроковій перспективі валютні курси змінюються відповідно до різниці в інфляції між країнами.
• Споживчий кошик: Для порівняння в різних країнах збирають ціни великого й за можливості співставного кошика товарів.
• Індекс Біг-Мака: Журнал The Economist уже десятиліттями порівнює ціни відомого бургера як спрощену, радше жартівливу ілюстрацію цього принципу.
• Неторговані товари: Послуги, як-от стрижка чи оренда житла, у країнах із низьким рівнем зарплат зазвичай дешевші, тому загальний рівень цін там часто нижчий.
• Порівняння ВВП: Валовий внутрішній продукт на душу населення за паритетом купівельної спроможності краще, ніж порівняння за ринковими курсами, показує, який рівень життя реально забезпечує дохід.
• Обмеження: Відмінності в якості, споживчих звичках і податках ускладнюють розрахунок, тому паритети купівельної спроможності завжди є оцінками.
• Прогнози курсів: У короткостроковій перспективі паритет купівельної спроможності майже не пояснює рух курсів, проте як довгостроковий орієнтир його часто використовують у дослідженнях (wechselkurse-und-devisenmarkt, bruttoinlandsprodukt-bip).