Будова Землі: оболонки планети

Коротко: Земля влаштована як цибулина з кількох оболонок: кора, мантія, зовнішнє ядро та внутрішнє ядро. Що глибше, то гарячіше й щільніше.

Докладніше: Радіус Землі становить близько 6370 кілометрів, але найглибша свердловина сягає лише приблизно 12 кілометрів. Усе, що ми знаємо про надра, отримано переважно завдяки сейсмічним хвилям, які в різних матеріалах поширюються з різною швидкістю, заломлюються або взагалі не проходять.

Подробиці

• Земна кора: Найзовнішня тонка оболонка під океанами зазвичай має товщину лише 5–10 кілометрів, під континентами — близько 30–70 кілометрів, а найтовща вона під високими горами.
• Мантія: Вона сягає приблизно глибини 2900 кілометрів і становить більшу частину об’єму Землі. Її породи тверді, але за тривалий час можуть дуже повільно текти.
• Літосфера й астеносфера: Кора й верхня частина мантії разом утворюють жорстку літосферу, розколоту на плити. Під нею лежить м’якший шар, яким плити ковзають.
• Зовнішнє ядро: Приблизно на глибинах від 2900 до 5100 кілометрів ядро складається з рідкого заліза й нікелю. Течії в ньому створюють магнітне поле Землі.
• Внутрішнє ядро: У центрі розташована тверда куля із заліза й нікелю радіусом трохи більше 1200 кілометрів. Попри температуру в кілька тисяч градусів, вона залишається твердою через величезний тиск.
• Жар надр: У ядрі приблизно так само гаряче, як на поверхні Сонця. Тепло частково збереглося з часу утворення Землі, частково виділяється під час розпаду радіоактивних речовин.
• Доказ за сейсмічними хвилями: Деякі хвилі, так звані S-хвилі, не можуть поширюватися в рідині. Те, що вони не проходять крізь зовнішнє ядро, показує, що воно рідке.
• Помітно на поверхні: Внутрішнє тепло рухає вулкани, землетруси й переміщення континентів, а також використовується в термальних джерелах і геотермальній енергетиці.
• Зв’язки: Тектоніка плит, магнітне поле й вулканізм беруть початок у надрах Землі (plattentektonik, erdmagnetfeld, erdbeben-und-vulkane).