Мікропластик у навколишньому середовищі

Коротко: Мікропластик — це крихітні частинки пластику розміром менше п’яти міліметрів, які трапляються в ґрунті, водоймах і навіть у повітрі, яким ми дихаємо. Він утворюється при руйнуванні більших кусків пластику або свідомо використовується в продуктах.

Детальніше: Первинний мікропластик, спочатку вироблений маленьким, відрізняють від вторинного мікропластику, що утворюється при вивітрюванні, стиранні та УФ-випромінюванні великих пластиків.

Детальніше

• Повсякденні джерела: Стирання автомобільних шин, синтетичні текстильні волокна, що виділяються під час прання, і пластикова упаковка, що розпадається, — основні джерела.
• Шляхи поширення: Через стічні води, річки і вітер мікропластик потрапляє навіть у віддалені регіони, такі як глибоке море та Арктика.
• Потрапляння в харчовий ланцюг: Дрібні організми поглинають мікропластик, що дозволяє йому накопичуватися по харчовому ланцюгу (nahrungskette-und-oekosystem).
• Час розкладання: Пластики механічно розпадаються на все дрібніші частинки, але хімічно розкладаються надзвичайно повільно.
• Питання здоров’я: Довгострокові наслідки потрапляння мікропластику через їжу і повітря активно досліджуються, але ще не повністю вивчені.
• Профілактика: Мішки для прання синтетичного одягу і відмова від непотрібних одноразових пластикових виробів знижують потрапляння в середовище.
• Законодавчі заходи: ЄС уже заборонив певні одноразові пластикові виробы для зниження навантаження мікропластику (recycling-von-kunststoff).