Дискета (floppy disk)

Коротко: Дискета — це магнітний знімний носій даних із тонкого гнучкого диска в конверті. Із 1970-х до 2000-х років вона була стандартом для перенесення невеликих обсягів даних.

Докладніше: Намагнічуваний пластиковий диск обертається в приводі, головка читання/запису намагнічує доріжки й зчитує їх назад. Назва «floppy» («гнучка») походить від перших гнучких дисків на 8 і 5¼ дюйма. У 3½-дюймового варіанта вже був жорсткий корпус.

Подробиці

Формат	Ємність	Епоха
8 дюймів	80 – 250 КБ	1970-ті
5¼ дюйма	160 КБ – 1,2 МБ	1976 – 1990-ті
3½ дюйма DD	720 КБ	1984
3½ дюйма HD	1,44 МБ	з 1987 року, класика
Диск Zip (споріднений)	100 – 750 МБ	1990-ті

Як це працює:

• Дані лежать на концентричних доріжках, поділених на сектори (по 512 байтів).
• Головка торкається диска напряму (на відміну від жорстких дисків), тому повільніша й схильна до зношування.
• Диск обертається зі швидкістю ~300 об/хв, передавання — лише близько 50 КБ/с.
• Перемикач захисту від запису на краю запобігає перезапису.

Проблеми: малий обсяг (фотографія ледве вміщується), чутливість до магнітних полів, пилу й тепла, високий відсоток відмов.

Замінена: CD-R, USB-накопичувачами, мережею та хмарою. У останніх ПК близько 2005 року ще був дисковод. Sony припинила виробництво 2011 року.

Що лишилося: значок «зберегти» в багатьох програмах. У віртуальних машинах (образ диска .img) і ретрокомп’ютингу. 1,44 МБ — стандартна міра «крихітних файлів» і класичне порівняння у вправах (сьогоднішня фотографія більша за 3 дискети).

Див. також: Жорсткі диски, HDD: будова та принцип роботи, NAND flash