Obsidian Vault (сховище)

Коротко: «Vault» (сховище) — термін Obsidian для колекції нотаток: технічно просто тека, повна файлів Markdown, плюс підтека .obsidian з конфігурацією та плагінами.

Докладніше: Оскільки сховище складається лише з файлів Markdown, його можна повністю редагувати й без застосунку Obsidian (наприклад, прямо у файловій системі через Claude Code). Лише для «живих» функцій — зворотні посилання, активний файл, живий запит тегів — потрібен спосіб спілкуватися із самим запущеним застосунком. Для цього слугує плагін MCP.

Наш контекст: Ваше сховище розташоване в D:\Random_Zeug\Claude-Obsidian\Claude — справжній корінь сховища — підтека Claude, а не сама Claude-Obsidian, що видно за текою .obsidian усередині неї.

Подробиці

Структура теки .obsidian

Тека .obsidian містить, серед іншого, app.json (загальні налаштування), appearance.json (тема/шрифт), community-plugins.json (список установлених плагінів), а також окрему підтеку на кожен плагін з його конфігурацією. Оскільки це все прості файли JSON, сховище (зокрема конфігурацію плагінів) у принципі можна версіонувати за допомогою Git і синхронізувати між пристроями — хоча деякі дані плагінів (наприклад, локальні кеші) зазвичай навмисно виключаються через .gitignore, бо вони все одно перестворюються на кожному пристрої й лише без потреби збільшували б розмір репозиторію.

Простий текст як принцип проєктування

Важливий концептуальний момент: сховище навмисно НЕ є файлом пропрієтарної бази даних, а являє собою цілком звичайну теку з простими текстовими файлами Markdown — нотатки тому лишаються читними/редагованими й без самого застосунку Obsidian (наприклад, будь-яким текстовим редактором або, як тут, прямо через Claude Code у файловій системі), а перенесення сховища в найпростішому випадку — це не більше ніж копіювання теки. Цей принцип проєктування навмисно відрізняє Obsidian від багатьох інших застосунків для нотаток (наприклад, Evernote чи OneNote), які зберігають нотатки у власних, часто пропрієтарних форматах контейнерів або виключно в хмарі — в Obsidian користувач завжди лишається повним власником вихідних даних, без кроку експорту й без ризику втратити доступ у разі закриття сервісу.

Вікіпосилання та граф зворотних посилань

Усередині файлів Markdown Obsidian використовує розширений синтаксис ([[Назва нотатки]]) для внутрішніх посилань між нотатками — під час відкриття нотатки Obsidian автоматично показує всі інші нотатки, що посилаються на неї («зворотні посилання»), без потреби підтримувати це вручну. Сукупність усіх посилань створює граф зв’язків між нотатками, який Obsidian може показувати й візуально — цей принцип (мережа нотаток, що взаємно посилаються, замість жорстких ієрархій тек) визначає ідею «цифрового саду» чи метод «Zettelkasten», на яких побудована базова концепція Obsidian.

Розширюваність через плагіни

Справжній набір функцій Obsidian великою мірою походить від плагінів спільноти, а не від самої базової функції — базова функція по суті «показувати й зв’язувати файли Markdown». Плагіни на кшталт MCP Connector розширюють це цілком новими можливостями (тут: локально запущений MCP-сервер, через який зовнішні програми на кшталт Claude Code можуть спілкуватися із запущеним застосунком), при цьому саме сховище та його формат файлів не змінюються.

Див. також: MCP (Model Context Protocol)